КОКАИН Fish Scale Благовещенск

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Але блядь, я ща расскажу вам сильную и горькую историю, как я взяла закладки, сбежала с уроков и почти подохла от передозняка. Так вот, сидел я в своей подворотне со своей самокруткой в руках и понял, что мне нужно больше жести в жизни, больше киксов и больше того самого чудесного порошка с дороги. Вертелся в голове план: как я это сделаю, как я куплю крэк-кокаин и не упаду в грязь лицом? Иду по обычной улице, а тут на глаза попадается мой втертый друг понаркоманить, дрожащий под действием сырого кокаина. Про это я знал, потому что мой зачопованный круг уже успел в этом погрязнуть до дна. Но они довольно взбодренные были, и кайф на их лицах был просто очевиден.

Я подхожу к ним и говорю: "Дружище, не мог бы ты сыпануть мне кокаина? Я хочу кайфонуть по-взрослому!" Они смотрят на меня, улыбаются и говорят: "Братишка, мы знали, что ты рано или поздно придешь к нам. Держи, эта линия для тебя!" Мне глаза на лоб полезли, я не ожидал такого от них. Но я просто благодарно беру эту линию, зная, что это именно то, что я ищу.

Я убегаю от занудных уроков, представляете? Никакого уныния, никакого зевоты под лекциями, а только кайф и адреналин. Я на седьмом небе от счастья, что наконец-то могу попробовать кокаин. Но чувствую, что нужно начать не сразу с самого тяжелого, а потихоньку, чтобы мои головные шарики не отвалились. Лучше всего начать с небольшой дозы втертого, чтобы просто оторваться по полной.

Так вот, друзья, я сажусь в свой приют, достаю свою самокрутку и начинаю делать дорогу. Сердце бешено бьется, а руки трясутся, но это только добавляет адреналина. Я закатываю глаза и внимательно наблюдаю за тем, как я делаю эту линию. И, наконец, она готова. Я приготовился когда-то попробовать тот мощный кайф, о котором все говорят.

Когда я вдыхаю это вдохновение, я чувствую, как во мне просыпается зверь. Все мои мысли разлетаются на кусочки, а в моей голове начинается полное безумие. Я настолько счастлив, что мог бы расплакаться от этого ощущения.

Но оказалось, что этот кайф был слишком сильным для меня. Передозочка меня не миновала. Сначала я почувствовал, как кровь начала биться в висках, потом меня стало тошнить. Я понял, что это не шутки и я просто обязан что-то предпринять.

Очнулся я на полу, окруженный взглядами своих зачопованных друзей. Они смотрят на меня, а я знаю, что они понимают, что я почти откинулся. Я с трудом поднимаюсь и улыбаюсь, понимая, что я продержался, несмотря на всю эту беду.

Теперь, когда я вспоминаю об этом моменте, я понимаю, что мне нельзя было так глубоко погрязнуть во всей этой дряни. Но, братаны, мы молоды, безумны и ищем грани экстремизма. И я знаю, что я не один такой.

Итак, пацаны и пацанки, приготовьтесь к тому, что мир запрещенных кайфов запутает вас, как никогда. И не забывайте о том, что надо оставаться на дороге, когда делаете свои линии. Ну, а я лучше пойду поуважаю этот кайф на полную.